Codein напиток Lean (лин) Артёмовский

Наркоманский комик: Привет, люди и прочие кисельные животные! Сегодня я расскажу вам одну из своих историй, связанных с нашей общей любовью к изощренным взрывам мозговых клеток. Эта история про то, как я наткнулась на закладки и взорвала мозг моей завистливой подруги.

Все началось, как обычно, с нашего любимого места встречи - бонга. Как только я закончила совместно созданный с моими мозгоклюями творческий процесс под названием "Залп хмельных смехотворений", то, как ни странно, пришла пора заправить наш зверюгуленский агрегат.

Подруга:	Eй, дружок, ты можешь взорвать мою жопу откуда-нибудь закладками?
Я:	Ха! Конечно могу, настоящий взрывоопасный школьник!

Я сунула руку в свою "особую" сумку и достала маленькую бумажку, чтобы поделиться своими психоэмоциональными радостями с друзьями. И тут, словно чудеса вилами по воде писаны, мой взор упал на белый порошок, такой знакомый моим нюхательным рецепторам. Ура, найдены жемчужины наркотического мира!

Возбуждение пронзило каждую клеточку моего орудия вожделения радости. Я подняла глаза на свою завистливую подругу и взорвала ее мозг своим предложением. Я: У тебя, наверняка, нет такой святости, как эти закладки! Мне удалось найти варщика, который сделал самые прекрасные мет-штырения во всем городе. Как тебе такое, Илон Маск наркотического мира? Шок и зависть на ее лице были слишком сладкими, чтобы не пощекотать наш коллективный мозг.

Пока она пыталась слиться с полом от зависти, я достала свою бумажку, аккуратно разложила порошок и с трепетом вдохнула эту благоухающую радугу нездоровья. Ни один астронавт не мог похвастаться таким полетом! О, какие чары света!

Вскоре после меня присоединились остальные мои соратники по шляпе и эта волшебная пыль легла на наши мозги, как покровительственный божественный плащ. Мы шуганулись в мир фантазий и негодований, слившись в одну наркотическую мозаику.

Думаю, вам надо было быть там, чтобы по-настоящему понять эту безумную эйфорию!

Но вот, эта зависть, подобно лезвию, проникла в мою эйфорию и попортила праздник. Смешное в том, что она тоже хотела полететь с нами, но закрутилась в своем собственном скучном и серой жизни, не понимая всей красоты нашего мира. Я: Ты знаешь, что ты можешь присоединиться к нашей шайке безумия, если захочешь? Ведь вся наша жизнь - это проживание с каждым моментом, словно он последний! Просто открой свое сердце и глаза, и бонг будет с тобой! Она уставила на меня свои скучные, непонимающие глаза. Подруга: Я не понимаю, как вы можете наслаждаться всем этим... мусором. Честно, мне больше нравится быть собой и не замечать эту безумную ступорность.

Я смотрела на нее и осознала, что ее мир - это не мой мир. И это нормально. Каждому свое, я как-то слишком рано этим разобралась. Ведь кто-то штырит на белый порошок, а кто-то на собственные мечты и надежды. Ведь дело не в наркотиках, а в том, как мы выбираем путь своей жизни и то, какие закладки мы ставим в нашей судьбе. Наркоманский комик: Итак, сегодняшняя история о том, как я купила кодеин и моя подруга стала завидовать, на самом деле - это история о выборе, о принятии друг друга и о том, что каждый из нас пребывает в своем варщике счастья и психоактивности.

Помните, даже в самом неразумном наркотическом опьянении не забывайте о волшебстве жизни и не судите других за их собственные закладки. Пусть каждый находит свой смысл и свое настоящее в этом безумном мире! И помните: выбирайте закладки, которые делают вас счастливыми, и взрывайте свои бонги с умом!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.